Église ukrainienne
orthodoxe de
Saint-Marie la Protectrice

Неділя 20-та по П’ятидесятниці. Голос 3-ій. Вмч. Артемія (362). Прав. Отрока Артемія Веркольського (1545). На Утрені: Єв. 9-е: Ів. 20:19-31. На Літургії: ряд.: Гал. 6:11-18; Лк. 16:19-31 (Неділі 22-ої); Вмуч: 2 Тим. 2:1-10; Ів. 15:17-16:2.

20^th Sunday after Pentecost. Tone 3. Greatmartyr Artemius (362). Righteous Child Artemius of Verkola (1545). Matins: G9 – Jn. 20:19-31. Liturgy: Ord.: Gal. 6:11-18; Lk. 16:19-31 (22nd Sunday); Gr.Martyr: 2 Tim. 2:1-10; Jn. 15:17-16:2.

ПОРЯДОК БОГОСЛУЖЕНЬ

Сьогодні: 9:00 ран. Утреня; 10:00 ран. Літургія; молитва за Україну у 85-річчя Листопадового зриву. (Минулої неділі молились і за Петра Крохмалюка, бувшого нашого парафіянина, що мешкає в Торонті, з нагоди його дня уродин, що припали 19-го жовтня.)

5-го листопада, Середа, Ап. Якова, брата Господнього по плоті (близько 63): 9:30 ран. Літургія.

8-го листопада, Субота, Св. Великомученика Димитрія : у нас Відправ не буде бо о. Ігор буде в Вінніпезі на засіданні КУК. Однак у Катедрі Св. Софії буде Літургія о 9:00 ран. i Вечірня о 5:00 по пол. Потім о. Володимир теж проведе біблійну студію.

9-го листопада, Неділя 21-ша по П’ятидесятниці: 9:00 ран. Утреня; 10:00 ран. Літургія.

15-го листопада, Субота: 5:00 по пол. Вечірня.

16-го листопада, Неділя 22-ша по П’ятидесятниці: 9:00 ран. Утреня; 10:00 ран. Літургія.

Увага: у неділю 7-го грудня у нас не буде Відправи, бо о. Ігор буде відправляти в Соборі Св. Володимира у Гамільтоні.

ORDER OF SERVICES

Today: 9:00 a.m. Matins; 10:00 a.m. Liturgy; we pray for Ukraine on the 85^th anniversary of the November Uprising which formed the Western Ukrainian National Republic.

November 5, Wednesday, Holy Apostle James the Brother of the Lord (c. 63): 9:30 a.m. Liturgy.

November 8, Saturday, Holy and Glorious Greatmartyr Demetrius the Myrrh-streaming of Thessalonica (c. 306): no Services in our Church since Fr. Ihor will be in Winnipeg at a Meeting of the Ukrainian Canadian Congress, but there will be Liturgy at St. Sophie Cathedral at 9:00 a.m. and Vespers at 5:00 p.m. followed by a Bible Study conducted by Fr. Volodymyr

November 9, 21st Sunday after Pentecost: 9:00 a.m. Matins; 10:00 a.m. Liturgy.

November 15, Saturday: 5:00 p.m. Vespers.

November 16, 22nd Sunday after Pentecost: 9:00 a.m. Matins; 10:00 a.m. Liturgy.

Attention: No Liturgy in our Church on Sunday, December 7 since Fr. Ihor will be celebrating at St. Volodymyr’s Pro-cathedral in Hamilton, Ontario.

Рідна школа Митрополита Іларіона продовжує науку в суботу 8-го листопада у Пластовій Домівці о год. 9-ій ранку. Тел.: 637-8597.

Metropolitan Ilarion Ukrainian School continues its lessons on Saturday, Novembert 8, at 9:00 a.m. Tel.: 637-8597.

“ХРИСТИЯНСТВО ТІЛЬКИ ЩО РОЗПОЧАЛОСЯ”

Багато років тому світової слави перекладач класичної літератури з давніх мов грецької та латинської д-р Е. В. Рію (1887-1972) завершив важкий переклад творів Гомера на модерну англійську мову для видавців фірми Пенґвін Класикс. На той час йому було 60 літ і він невірив у навчання Церкви Христової. Прийшов до нього голова видавництва із пропозицією переложити Євангелію. Син д-ра Рію почувши про це висловився: "Цікаво що зробить батько з 4-ма Євангеліями. А ще цікавіше, що зроблять з ним вони!” Не довго довелося застановлятися. До року часу скептик Е. В. Рію відгукнувся на добру вістку про Ісуса Христа прийняттям Його віри щиро й послідовно.

І він написав цікаву думку, яка рішуче розходиться з думками тих, які уважають, що Віра Христова скоро переходить на річ музейну, мовляв щораз менше стає тих, що її практикують. Справа не в численності приналежни х до установи Церкви. Е. В. Рію твердив:

„Нехай говорять Євангелії. Із усього того, що я від них навчився впродовж моєї довгої задачі я зараз не скажу нічого. Хіба це, що вони містять у чобі печатку Син Чоловічого і Божого, що вони Велика Хартія людського духа. Наколи б ми присвятили справі зрозумінню їх хоч трошки того самовідданого захоплення, що ним ми зараз проводимо розв’язання таємниць нашого фізичного довкілля, то ми б перестали говорити, що Християнство добігає свого кінця – ми б навіть могли думати, що воно тількищо розпочинається.”

З подібним ентузіязмом дивися на сучасне (і майбутнє) Віри Христової св. п. покищо не прославлений офіційно Священомученик о. Олександер Мень (+9-го вересня 1990 р.). Він теж казав, що Віра Христова ледве-ледве розпочалася, що її історію можна зрозуміти як історію дитинки, які ось тільки почала спілкуватися з довколішнім світом.

Справа не в численності послідовників – справа у розвитку її науку на перетворення людського духа із несвідомости та блукання в темряви на свідомість Божої всюдиприсутности, всемогучої Його любові, та тільки що розпочатого розкриття потенціялу людини жити, як дитина Божа перед якою розгортається безмежна вселенна зрозуміння та творчости.

А як у нашому особистому житті? Чи не знаходимо й ми, що ця радісна таємнича дія Божого Духа у нас та навколо нас тількищо ось-ось почала розкриватися? Так воно є, дорогі брати й сестри. Ми з вами в Церкві Христовій – не співподорожні на шляху до гробу, а до життя – життя, яке власно засяяла з гробу поржнього майже два тисячоліття тому, і сяйво якого тількищо почало розбивати світову темряву.

“WE ARE WITH HIM WHEREVER WE ARE PRESENT TO GOD”

The Archbishop of Canterbury William Temple (1881-1944 – the 59^th anniversary of his repose was last Sunday, October 26) attained to faith in the doctrines proclaimed by the Fathers of the Ecumenical Councils as a result of a process of discovery which took some time. The Bishop of Oxford refused to ordain him in 1906 when he told him that he was not firm in faith that Jesus was truly born of a Virgin and that he rose from the dead. Some time later, Archbishop Davidson of Canterbury, after carefully examining him, decided that his thinking was going in a good direction and took the risk of ordaining him to the deaconate in 1909 and to the priesthood in 1910. He was not disappointed. In 1913 Temple declared “"I believe in the Virgin Birth...it wonderfully holds before the imagination the truth of Our Lord's Deity and so I am glad that it is in the Creed. Similarly I believe in our Lord's Bodily Resurrection."”.

Later on he unfolded the significance of the Lord’s Ascension as follows in his meditation upon the Gospel according to St. John:

“In the days of His earthly ministry, only those could speak to him who came where He was: if He was in Galilee, men could not find Him in Jerusalem; if He was in Jerusalem, men could not find Him in Galilee. His Ascension means that He is perfectly united with God; we are with Him wherever we are present to God; and that is everywhere and always. Because He is ‘in Heaven’ He is everywhere on earth: because He is ascended, He is here now. Our devotion is not to hold us by the empty tomb; it must lift up our hearts to heaven so that we too ‘in heart and mind thither ascend and with Him continually dwell’: it must also send us forth into the world to do His will; and these are not two things, but one.”

The same is true of those who pass from this visible world into the invisible. Until they did so they were in this world: we could see, hear and touch them but that could only be when we actually went to visit them. Once they left this world, although we may no longer commune with them through the senses, they are everywhere and always with us – all we need do is think of them. When we feel that we miss them, such thoughts may be painful. The apostles of Christ also felt sorrow after His death upon the Cross. But their sorrow changed to joy and hope when they became convinced that He had truly risen and ascended into Heaven – even though after the Ascension they could no longer touch Him or hear His voice audibly. Their faith and hope united them to Him!

Through our Lord Jesus Christ, through His Ascension, we too can unite by faith everywhere and always with those who have gone into the invisible world. We remember them in our prayers and we sense that they also remember us in the same way. We believe that they continue to love us and that they help us in every way they can. We commemorate them with gratitude for their lives, we visit the places where their earthly remains were buried or interred, and we do acts of kindness and mercy in their honour. And we shall never, never assent to the thought that they and we are forever apart.

Thanks be to the Lord for this good and noble truth, one of an infinite number that flow from meditation upon the meaning of His blessed Coming and eternal Abiding with us!