Église ukrainienne
orthodoxe de
Saint-Marie la Protectrice

Неділя 21-та по П’ятидесятниці. Голос 4-ий. Мч. Нестора Солунського (близько 306). Прп. Нестора літописця, Печерського, в Ближніх печерах (близько 1114). Прп. Феофіла Київського (1853). Мцц. Капітоліни та Еротіїди (304). Мч. Марка та ін. з ним. Свт Киріяка, архиєп. Царгородського (VII). Знайдення мощей блгв. Кн. Андрія Смоленського в Переяславі-Заліському (1539). На Утрені: Єв. 10-е: Ів. 21:1-14. На Літургії: Єф. 2:4-10; Лк. 8:26-39 (Неділі 23-ої).

21st Sunday after Pentecost. Tone 4. Martyr Nestor of Thessalonica (c. 306). Ven. Nestor the Chronicler of the Near Kyiv Caves (c. 1114). Ven. Theophil of Kyiv (1853). Matins: G10 – Jn. 21:1-14. Liturgy: Eph. 2:4-10; Lk. 8:26-39 (23rd Sunday).

ПОРЯДОК БОГОСЛУЖЕНЬ

Сьогодні: 9:00 ран. Утреня; 10:00 ран. Літургія; Панахида за Адама Романова (батька Олесі Калус - 1-ша р.) та за Олега Демченка (батька Татяни Джамалі – 30-та р.). (Минулої неділі служили Панахиду по новопереставленому батькові парафіянки Тетяни Івнової – упок. в Україні 25.10.03; та за Василя Мельника у 12-ту р. упок.; теж молились за спокій душі новопереставленої Марії Радюк, б. парафіянки – упок. в Едмонтоні 26.10.03. Співчуття родинам – царство Небесне покійним!)

15-го листопада, Субота: 5:00 по пол. Вечірня.

16-го листопада, Неділя 22-га по П’ятидесятниці: 9:00 ран. Утреня; 10:00 ран. Літургія.

22-го листопада, Субота: 3:00 по пол. Соборна Панахида в Домі Укр. Молоді в 70-річчя Голодомору-Геноциду в Україні. Співає наш Хор. Потім програма. Увага: п-і Віра Вусата продає відзначки з цієї нагоди – дохід на КУК. Також збираємо харчі або приймаємо пожертви на закуп харчів для убогих , яких передамо через організацію Sun Youth у ам. Жертв голодомору. Вечірню розпочнемо тоді о год. 6:00 веч замість 5:00.

23-го листопада, Неділя 23-тя по П’ятидесятниці: 9:00 ран. Утреня; 10:00 ран. Літургія. Будемо молитись за жертв Голодомору а о 12:00 будуть у Церквах дзвонити дзвони у їх честь.

Увага: у неділю 7-го грудня у нас не буде Відправи, бо о. Ігор буде відправляти в Соборі Св. Володимира у Гамільтоні.

ORDER OF SERVICES

Today: 9:00 a.m. Matins; 10:00 a.m. Liturgy; Panakhyda for Adam Romaniv (father of our parish member Olesia Kalous – 1^st ann. of repose) and for Oleh Demchenko (father of Tatiana Jamali – 30^th ann. of repose).

November 15, Saturday: 5:00 p.m. Vespers.

November 16, 22nd Sunday after Pentecost: 9:00 a.m. Matins; 10:00 a.m. Liturgy.

November 22, Saturday: 3:00 p.m. ecumenical Panakhyda for the repose of the victims of the Famine-Genocide in Soviet Ukraine 70 years ago. Our choir will sing. Please note: Mrs. Vera Wusaty is selling commemorative pins and we are collecting food and funds to buy food for the needy which we will pass on through Sun Youth in honour of the victims of the famine-genocide. Vespers will begin at 6:00 p.m.

November 23, 23nd Sunday after Pentecost: 9:00 a.m. Matins; 10:00 a.m. Liturgy; we shall pray for the repose of the souls of the victims of the famine-genocide and at 12:00 noon church bells will ring in their memory.

Attention: No Liturgy in our Church on Sunday, December 7 since Fr. Ihor will be celebrating at St. Volodymyr’s Pro-cathedral in Hamilton, Ontario.

Рідна школа Митрополита Іларіона продовжує науку в суботу 15-го листопада у Пластовій Домівці о год. 9-ій ранку. Тел.: 637-8597.

Metropolitan Ilarion Ukrainian School continues its lessons on Saturday, Novembert 15, at 9:00 a.m. Tel.: 637-8597.

Просимо жертвувати щедро на національний фонд Конгресу Українців Канади. У нашій Громаді збирає п-і Ірина Ковалів.

Donate generously to the National Fund of Ukrainian Canadian Congress. Mrs. Irene Kowalew is collecting in our Parish.

ПРИЧИНИ ЧОМУ НЕ ТРЕБА ХОДИТИ В ЦЕРКВУ

(Із електронного листка о. Богдана Лукія, українського католицького Священика в США)

Як часто на жаль ми чуємо оправдання від батьків, чому вони не вчащають до Божого Храму в неділю – а це означає очевидно, що й дітей вони не приводять до Храму.

Мене ця справа дійсно смутить, і я впевнений в тому, що й Добрий Господь наш теж засмучений цим, неначе б Він постраждав надаремно. Віра, яка була джерелом велкиої сили та натхнення для нашого українського народу впродовж більше чим тисяча літ могла б швидко завмерти в одному поколінні, яке не кохає цього "благословенного дару" переданого їм.

Та якщо б ми перенесли ці ж самі оправдання, якими люди користаються пояснюючи "чому не треба ходити в Церкву" на інші справи нашого життя, то ми мабуть побачили б які вони непослідовні та слабкі!

Причини чому не треба митися

1. Мене заставляли митися, коли я був малим.

2. Ті що виробляють мило просто хотять брати ваші гроші.

3. Я миюся на особливі оказіЇ, як Різжво та Великдень.

4. Люди, як і миються – гіпокрити! Вони думають, що вони цим стають чистішими від інших!

5. Така різноманість існує в милах, що я просто не можу вирішити, котре краще.

6. Я колись мився, але стало це мені нудним отож я перестав це робити.

7. Жоден з моїх друзів не миється.

8. Умивальня ніколи не достатньо тепла в зимі а в літі ніколи не достатньо прохладна.

9. Я почну митися, коли я буду старшим і бруднішим.

10. Я просто не можу знайти на це час!

Чому мені здається, що цими оправданнями користаються багато українців, які вже не вчащають до нашої парафії, чи до будьякої парафії? А ну, чесно, чи котрінебудь з них (чи всі) не вживаються в ваші родині?

Ось три питання, над якими було б корисним застановитися з другом, чи з родиною, може сидячи при каві:

1 Чому я ходжу в Церкву?

2. Чому ми повинні приводити своїх дітей у Церкву?

3. Навіть якщо мені не подобається ходити в Церкву, чи це має якесь відношення до мене, що Христис, Котрий постраждав за нас, закликає мене прославляти Отця Небесного?

[Цікаво поставив справу о. Богдан, ні? А як ми на це дивимось? Пр.ІЮК]

“CHRISTIANITY IS JUST BEGINNING”

Many years ago one of the world's renowned scholars of the classics, Dr. E.V. Rieu (1887-1972), completed a great translation of Homer into modern English for the Penguin Classics series. At the time he was 60 years old and had been a nonbeliever. The publisher soon approached him again and asked him to translate the Gospels. When Dr. Rieu's son heard this he said, "It will be interesting to see what Father will make of the four Gospels. It will be even more interesting to see what the four Gospels make of Father." The son didn't have to wonder for long. Within a year E.V. Rieu, the lifelong skeptic, responded to the good news of Jesus Christ by becoming a professing sincere and consistent Christian.

He then noted down an intriguing thought which is completely at variance with those who seem to feel that the Faith of Christ is becoming a museum piece – because the number of those who practice it appear to be dwindling. It is not a question of the number of participants in the visible institution of the Church, Dr. E. V. Rieu proclaimed:

“Let the Gospels speak. Of what I have learnt from these documents in the course of my long task, I will say nothing now. Only this, that they bear the seal of the Son of Man and God, they are the Magna Carta of the human spirit. Were we to devote to their comprehension a little of the selfless enthusiasm that is now expended on the riddle of our physical surroundings, we would cease to say that Christianity is coming to an end -- we might even feel that it had only just begun.”

The same enthusiasm regarding the future of the Faith of Christ was shared by the as yet uncanonized Hieromartyr Fr. Alexander Men (reposed September 9, 1990). He too said that the Faith of Christ has only barely begun and that its history may be seen as the history of a baby which has only just begun to communicate with the world around it.

It is not at all a question of the number of its adherents – but rather a matter of the unfolding of its teachings through the transformation of the human spirit from ignorance and wandering about in the darkness into the consciousness of God’s omnipresence, of His omnipotent Love, and of the only barely awakened awareness of the potential of human beings to live as children of God as they discover the infinite expanses of understanding and creativity that lie before them.

How is it in our own lives? Does it not seem to us that this joyous mystery of the working of God’s Spirit in us has only just begun? So it is, dear brothers and sisters. We in the Church of Christ are not simply fellow-travelers on our way to our graves. We are on our way to Life – the Life that shone forth from an empty grave almost two thousand years ago. That blessed shining has begun to decisively break through the darkness of the night, heralding a glorious never-ending Day!