Église ukrainienne
orthodoxe de
Sainte-Marie la Protectrice

СВЯТО-ПОКРОВСЬКИЙ ЛИСТОЧОК
7-го травня / May 7, 2006 р. Б.

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

CHRIST IS RISEN! HE IS RISEN INDEED!

LE CHRIST EST RESSUSCITÉ! EN VÉRITÉ IL EST RESSUSCITÉ!

НЕДІЛЯ 3-ТЯ ПО ПАСЦІ, СВВ. ЖІНОК МИРОНОСИЦЬ. Святих жон-мироносиць: Марії Магдалини, Марії Клеопової, Саломії, Іоанни, Марфи і Марії, Сусани та інших; праведних Іосифа Аримафейського і Никодима (перехідне святкування у Неділю 3-тю після Пасхи). [Блгв. Тамари, цариці Грузинської (перехідне святкування у Неділю мироносиць)]. Мч. Савви Стратилата і з ним 70 воїнів (272). Прп. Савви Печерського, в Ближніх печерах (ХІІІ). Мчч. Псаикрата і Валентина (228). Мчч. Євсевія, Неона, Леонтія, Лонгина та ін. (303). Прп. Фоми юродивого (546-560). Прп. Єлизавети чудотворці (VI-VIII). [Свт. Вілфрріда, єп. Йоркського (709). Св. Еґберта Линдисфарнського (729)]. Молченської Ікони Божої Матері (1405)]. Рання Євангелія: 3-тє, Марка 16:9-20. Літургія: Діянь 6:1-7. Марка 15:43-16:8.

THIRD SUNDAY OF PASCHA, SUNDAY OF THE MYRRH-BEARING WOMEN. Tone 2. . The Holy Myrrh-bearing women: Sts. Mary Magdalene, Mary the wife of Cleopas, Joanna, Salome, mother of the sons of Zebedee, Susanna, and Martha and Mary the sisters of Lazarus; Righteous Joseph of Arimathea and Nicodemus (commemorated every year on the 3^rd Sunday of Pascha). Martyr Sabbas Stratelates (“The General”) and 70 soldiers with him (272). Ven. Sabbas and Alexius in the Near Kyivan Caves (XIII). St. Wilfrid, Bishop of York (709). St. Egbert of Lindisfarne &29). Matins Gospel: G3 Mark 16:9-20. Liturgy: Acts 6:1-7; Mark 15:43-16:8.

ПОРЯДОК БОГОСЛУЖЕНЬ

Сьогодні: 10:00 ран. Відправа мирським чином – словом Божим послужить Читець Олександер Мельник (о. Ігор заступає о. Ігоря Охримчука в Соборі Успіння Пресв. Богородиці в Оттаві).

9-го травня, Вівторок: 7:00 веч. Панахида в 25-ту річницю упокоєння Віри Нечай, матері Дяка Михайла Нечая.

13-го травня, Субота: 5:00 по пол. Вечірня.

14-го травня, Неділя 4-та по Пасці, про Розслабленого: 9:00 ран. Утреня; 10:00 ран. Літургія.

17-го травня, Середа, Преполовіння П’ятдесятниці: 9:30 ран. Літургія.

20-го травня, Субота: 5:00 по пол. Вечірня.

21-го травня, Неділя 5-та по Пасці, про Самрянку: 9:00 ран. Утреня; 10:00 ран. Літургія. Панахида в 40-ий день упок. Марії Мазуркевич. Потім у залі доповідь брата Сергія Буртового – «Життя на границі двох світів» (остання з серії про Церкву).

ORDER OF SERVICES

Today: 10:00 a.m. Lay Service led by Reader Alexander Melnyk – Fr. Ihor will be replacing Fr. Ihor Okhrimtchouk at the Assumption of the Blessed Virgin Cathedral in Ottawa.

May 9, Tuesday: 7:00 p.m. Panakhyda for Vera Nechay, mother of our Cantor Michael Nechay – 25^th anniversary of repose.

May 13, Saturday: 5:00 p.m. Vespers.

May 14, Fourth Sunday after Pascha, of the Paralytic: 9:00 a.m. Matins; 10:00 a.m. Liturgy.

May 17, Wednesday, Mid-Feast of Pentecost: 9:30 a.m. Liturgy.

May 20, Saturday: 5:00 p.m. Vespers.

May 21, Fifth Sunday after Pascha, of the Samaritan Woman: 9:00 a.m. Matins; 10:00 a.m. Liturgy.

У п’ятницю 5-го травня Панахидою молились за Олю Клименко в 1-шу річницю упокоєння – мати Вікторії Корінної. Вічна їй пам’ять!

Bible Study on the Book of Acts (English) is offered on Wednesdays, through to June 28 (except June 21), in our Hall 7:00 – 9:00 p.m. led by Fr. Ihor.

Молимось за недужих парафіян: Протоєреїв Юрія Бриґідира та Захарія Ревка; Марію Валах, Ліду Біленко, Ніну Замоздру, Валентину Киричко, Меланію Момот, Анну Романову та Параску Скрип’юк.

Рідна школа Митрополита Іларіона продовжує науку в суботу 13-го травня о год. 9-ій ранку в домі Пласту, 3355 Dandurand. Тел.: Добр. Людмила Попович, директор – (514) 366-3684.

Metropolitan Ilarion Ukrainian School classes on Saturday, May 13, 9:00 a.m. at the Plast building, 3355 Dandurand. Info: Director, Dobrodiyka Liudmyla Popovych - (514) 366-3684.

Ювілейний Концерт Хору «Відлуння» присвячений 130-річчю народження Олександра Кошиця відбудеться в Домі Української Молоді в наступну неділю, 14-го травня, о 3:00 по пол. Зі спеціальною програмою теж виступлять гості з Вінніпегу, танцюристи Школи Авраменка. Вступ $15 від особи а діти безплатно.

НЕВИМОВНА КРАСА СВЯТИХ

Великомученик, Побідоносець і Чудотворець Юрій:

"Ви втомитесь мучити мене скоріше чим втомлюся я переносити ваші муки."

Св. Великомученик Юрій Побідносець народився в Кападокії (околиця в Малій Азії) і виростав у християнській родині глибоко віруючій. Його батько прийняв мучеництво Христа ради, коли Юрій був ще дитиною. Мати його мала землю в Палестині, отож і перенеслася туди зі своїм синком. Коли підріс юнак став в ряди війська Римської імперії. Він був вродливий, хоробрий та відважний і звернув на себе прихильну увагу імператора Діоклетіяна (284-305), увійшовши в ряди імператорської охорони з рангом коменданта.

Та Діоклетіян посилав гоніння проти христяин в останні роки свого володіння, віддавши своїм губернаторам повну волю в судових процесах проти християн як і свою повну підтримку. Завваживши рішучість імператора Юрій роздав усе своє майно вбогим, дав волю своїм слугам і появився в Сенаті. Там він відкрито заявив, що він – послідовник Господа Ісуса і закликав всіх інших теж підкоритися Його владі. «Я появляюсь між вами з власної волі, щоб посвідчити про Істину» - так сказав він на сенаті. «А що це таке істина?» запитав один урядовець, як раніше був постав цей же запит Понтій Пилат. А Божий Угодник відповів: «Сам Христос, Якого ви переслідуєте – Він Істина!»

Імператора дуже заскочила ця заява і він благав Юрія, якого дуже шанував, щоб не зманував свою юність, славу та почесті. Все було без успіху. В наступний день на допитах Св. Юрій заявив імператору: t. George declared to the emperor, «Ви втомитесь мучити мене скоріше чим втомлюся я переносити ваші муки.» Тоді Діоклетіян наказав піддати молодого офіцера на страшні муки. Його прив’язали до колеса, під яким були дошки пробиті гострими кусками заліза. Коли колесо крутилося то ці куски дерли його голе тіло. На початку страждалець голосно викликав до Господа о поміч, але скоро він притих і не видавав his жодний звук так, що Діоклетіян вирішив, що він вже – мертвий. Наказав зняти посічене тіло з колеса і вирушив до язичникього храму віддати подяку.

Та скоро потемніло небо, прозвучив грім і чути було Голос, який сказав: «Не бійся, Юрію, бо ось Я з тобою!» ." Тоді засяяло ясне світло і ангол Господній появився в виді сяючого юнака. Він положив руку на Мученика і промовив до нього: «Радуйся!» І Юрій став на ноги зовсім цілим! Коли вояки повели його до язичницького храму то імператор не міг повірити власним очам та думав, що це або інша людина або мариво. У той момент бгато язичники стали вірити в Животворящого Бога християн. Два урядовці Святі Анатолій та Протолеон, які були тайними християнами відкрито визнали Христа і їм зразу відсікли голови. Імператриця Олександра, дружина Діоклетіяна, теж була присутньою. Вона ще раніше стала ходити дорогою Істини і ось-ось мала визнати відкрити свою віру, та один з слуг імператора відвели її назад до імператорського двора.

Були інші страшні тортури – та нічого не могло сколихнути Юрія. Імператор вирішив, що Угодник напевно захищається магією і покликав чаклуна Афанасія, щоб той позбавив його чудодійної сили, або його отроїти. Чаклун дав Св. Юрію дві чаші – одна, щоб його притупила а друга, щоб його умертвила. Та ці дроґи не мали жодного ефекту і Угодник далі продовжував викривати язичницькі забобони і пославляти Бога, як робив до того. У відповідь на запитання імператора, що саме так його підтримує на силі, Святець сказав: «Мене спасає те, що я взиваю до Христа й до Його Сили. Хто вірує в Нього, того не турбують жодні муки і він може чинити те, що Христос чинив» (Івана 14:12). Діоклетіян запитав його, що саме міг чинити Христос. А Мученик відповів: «Він давав зір сліпим, очищав прокажених, сцілював кривих, повертав слух глухим, виганяв бісів і воскрешав мертвих». Імператор наказав йому підняти мертвого перед його очима. Святець відповів: «Ти хочеш мене спокусити, але мій Бог вчинить цю ознаку для спасіння людей, які побачать Силу Христа».

Повели Юрія на цвинтар і він кликнув: «Господи! Покажи присутнім тут, що Ти Єдиний Бог у всьому світі! Покажи їм, що Ти Всемогучий Господь!» І земля затрусилась і відчинився гріб і мертвий вийшов з нього живим! Побачивши на власні очі Силу Христову, народ прославив істинного Бога. Навіть чаклун Афанасій впав до ніг Св. Юрія і визнав Христа та просив прощення за свої гріхи, яких був вчинив з несвідомості своєї. Але імператор думав інакше і він наказав, щоб і Афанасію і воскреслому чоловікові зняти голови, а Св. Юрія знову заприторити в тюрму.

Люди стали провідувати тюрму і такм здобували сцілення і поміч від Святого. Хлібороб Гликерій, якому повалився був віл теж прийшов до нього. Угодник потігав його запевняючи, що Бог поверне до життя його вола. Коли цей побачив вола живим то він став прославляти Бога християн по всьому місті. Наказом імператора і Св. Гликерія арештовано і вмертвлено. Чуда Св. Великомученика Юрія помножували число християн!

Діолкетіян ще востаннє намагався заставити Святого принести жертву ідолам. В цю останню ніч Угодник ревно помолився і побачив у сні Господа, Який пдвів його Своєю рукою і обняв його. Спаситель положив вінець на голову Св. Юрія і сказав: «Будь відважним і скоро ти прибудеш до Мене і отримаєш усе те, що тобі приготоване!» Вранці імператор запропонував зрбити Св. Юрія спів-адміністратором, другим після себе, якщо б він тільки піддався і приніс жертви язичницьким богам. Діоклетіян і його дружинник повели Юрія до храму. Але Святець підійшов до ідола, зробив знак Хреста і сказав йому: «Чи ти той, що хочеш отримати від мене жертву, яка належиться Богові?» А біс, який жив в ідолі крикнув: «Я – не бог і ніхто з тих, подібних до мене не є богом. Єдиний Бог це Той, Якого ти проповідуєш. Ми – впавши Анголи і обманюємо людей тому, що ми заздрісні». Св. Юрій кликнув тоді: «Як смієш ти тут оставатись, коли я, слуга істинного Бога увійшов?" І почувся звук голосіння від ідолів і вони попадали на землю і розбилися. Стала метушня і жреці та деякі люди схопили Святого Мученика, зв’язали його і почали його бити. Вони також вимагали його негайної страти.

Св. Імператриця Олександра намагалася дійти до нього через натовп народу. Вона викликала: «О Боже Юрія, допоможи мені, бо тільки Ти – Всесильний!» І впавши на коліна перед Великомучеником Свята Імператриця визнала Христа, Який засоромив ідолів і тих, які їм поклонялися. Діоклетіян негайно проголосив вирок смерти і Юрію і святій Імператриці Олександрі, яка йшла зі Св. Юрієм на страту без жодного опору. По дорозі вона почула себе немічною і припала до стіни і там віддала свою душу Богові. Св. Юрій подякував Богові і помолився, щоб і він міг закінчити своє життя достойно, Також молився, щоб Господь простив мучителям, які діяли з несвідомості і щоб привів і їх до пізнання Істини. Спокійно й відважно Святий Великомученик Юрій прихилив свою шию під шаблю і одержав вінець мучеництва 23-го квітня (6-го травня н.с.), 303 р. Доба язичництва добігала до кінця і Християнства мало перемогти. Через 10 років Св. Константин видав Едикт Міланський, яким дав свободу всім християнам. (іюк)

THE BEAUTY OF THE SAINTS

Greatmartyr, Victory-bearer and Wonderworker George:

"You will grow tired of tormenting me sooner than I will tire of being tormented by you."

The Holy Great Martyr George the Victory-Bearer, was a native of Cappadocia (a district in Asia Minor), and grew up in a deeply believing Christian family. His father was martyred for Christ when George was still a child. His mother had lands in Palestine and so moved there with her son. When he was of age, the young man entered into the service of the Roman army. He was handsome, brave and valiant and came to the notice of the emperor Diocletian (284-305), joining the imperial guard with the rank of commander.

Diocletian intensified his persecution against Christians in the final years of his reign, giving his governors full freedom in their court proceedings against Christians, as well as his full support. Hearing of the emperor’s determination, George distributed all his wealth to the poor, freed his servants and appeared in the Senate. He openly declared himself to be a follower of Jesus and called everyone to acknowledge Him as well: “I have come among you voluntarily, to bear witness concerning the Truth." "What is Truth?" asked one of the dignitaries as Pontius Pilate had done before him. The saint replied, "Christ Himself, Whom you persecute, is Truth."

Stunned by this bold speech, the emperor, who had loved and promoted George, pleaded with him not to throw away his youth, glory and honours. It was to no avail. The next day at the interrogation, St. George declared to the emperor, "You will grow tired of tormenting me sooner than I will tire of being tormented by you." Then Diocletian gave orders to subject the young officer to intense tortures. They tied him to a wheel, beneath which were boards pierced with sharp pieces of iron. As the wheel turned, the sharp edges slashed his naked flesh. At first the sufferer loudly cried out to the Lord, but soon he quieted down, and did not make a sound so that Diocletian decided that he was already dead. He gave orders to remove the battered body from the wheel, and then went to a pagan temple to offer thanks.

But soon the sky darkened, thunder boomed, and a voice was heard: "Fear not, George, for I am with you." Then a wondrous light shone and an angel of the Lord appeared in the form of a radiant youth. He placed his hand upon the martyr, saying to him, "Rejoice!" and St. George stood up healed. When the soldiers led him to the pagan temple the emperor could not believe his eyes and thought that this was some other man or even a ghost. Many pagans at that moment came to believe in the Life-Creating God of the Christians. Two officials, Sts. Anatolius and Protoleon, who were secretly Christians, openly confessed Christ and were immediately beheaded. The Empress Alexandra, wife of Diocletian, was also present. She was already a follower of the Truth and was about to confess her faith openly when one of the servants of the emperor took and led her off to the palace.

Other terrible torments followed - to no avail. The emperor concluded that the saint was being helped by magic, so he summoned the sorcerer Athanasius to deprive him of his miraculous powers, or else poison him. The sorcerer gave St. George two goblets containing drugs – one to sedate and the other to kill him. The drugs had no effect, and the saint continued to denounce the pagan superstitions and glorify God as before. In response to the emperor’s question as to what it was that sustained him the Saint replied:, "I am saved by calling upon Christ and His Power. Whoever believes in Him has no regard for tortures and is able to do the things that Christ did" (John 14:12). Diocletian asked what sort of things Christ had done. The Martyr replied, "He gave sight to the blind, cleansed the lepers, healed the lame, gave hearing to the deaf, cast out demons, and raised the dead." The emperor commanded him to raise up a dead person before his eyes. The saint retorted, "You wish to tempt me, but my God will work this sign for the salvation of the people who shall see the power of Christ."

They led St George down to the graveyard and he cried out, "O Lord! Show to those here present, that You are the only God in all the world. Let them know You as the Almighty Lord." Then the earth quaked, a grave opened, and a dead man emerged from it alive. Having seen with their own eyes the Power of Christ, the people glorified the true God. Even the sorcerer Athanasius fell down at the feet of St. George and confessed Christ asking forgiveness for his sins, committed in ignorance. But the emperor thought otherwise. He commanded that both Athanasius and the man raised from the dead be beheaded, and again had St. George locked up in prison.

The people began to visit the prison and there received healing and help from the saint. A farmer named Glycerius, whose ox had collapsed, also visited him. The saint consoled him and assured him that God would restore his ox to life. When he saw the ox alive, the farmer began to glorify the God of the Christians throughout all the city. By order of the emperor, St. Glycerius was also arrested and beheaded. The miracles of the Great Martyr George had increased the number of the Christians.

Diocletian made a final attempt to compel the saint to offer sacrifice to the idols. On the final night the holy martyr prayed fervently, and as he slept, saw the Lord, Who raised him up with His hand, and embraced him. The Saviour placed a crown on St George's head and said, "Have courage, and you will soon come to Me and receive what has been prepared for you." In the morning, the emperor offered to make St George his co-administrator, second only to himself if only he would relent and offer sacrifices to the pagan gods. Diocletian and his retinue accompanied George to the temple. But the saint went up to the idol, made the Sign of the Cross and said to it: "Are you the one who wants to receive from me sacrifice befitting God?" The demon inhabiting the idol cried out, "I am not a god and none of those like me is a god, either. The only God is He Whom you preach. We are fallen angels, and we deceive people because we are jealous." St. George then cried out, "How dare you remain here, when I, the servant of the true God, have entered?" The sound of wailing was heard from the idols, and they fell to the ground and were shattered. There was general confusion. In a frenzy, pagan priests and many of the crowd seized the holy martyr, tied him up, and began to beat him. They also called for his immediate execution.

The holy empress Alexandra tried to reach him. Pushing her way through the crowd, she cried out, "O God of George, help me, for You Alone are All-Powerful." At the feet of the Great Martyr the holy empress confessed Christ, Who had humiliated the idols and those who worshipped them. Diocletian immediately pronounced the death sentence on both George and the holy Empress Alexandra, who followed St George to execution without resisting. Along the way she felt faint and slumped against a wall and there surrendered her soul to God. St George gave thanks to God and prayed that he would also end his life in a worthy manner. He also prayed that the Lord would forgive the torturers who acted in ignorance, and that He would lead them to the knowledge of Truth. Calmly and bravely, the holy Great Martyr George bent his neck beneath the sword, receiving the crown of martyrdom on April 23, 303. The pagan era was coming to an end, and Christianity was about to triumph. Ten years later, St. Constantine issued the Edict of Milan, granting religious freedom to Christians. (igk)

Bulletin sponsors:

Alfred Dallaire- Memoria – constant friends of the Ukrainian community, offering support and help in times of bereavement. Tel. 514-277-7778.

Pierre Desjardins – Quebec Granite Inc. – Monuments – reliability since 1945. Tel. 514-352-9095.