Église ukrainienne
orthodoxe de
Saint-Marie la Protectrice

НЕДІЛЯ 27-ТА ПО П‘ЯТИДЕСЯТНИЦІ. Голос 2-ий. Післясвято Введення. Апп. Від 70-ти Филимона та Архипа і мц. рівноап. Апфії (І). Блгв. Ярополка, у св. Хрещенні Петра, кн. Володимиро-Волинського (1086). Блгв. Кн. Михаїла Тверського (1318). Мчч. Кикилії, Валеріяна, Тивуртія і Максима (близько 230). Мч. Прокопія читця (303). Мч. Менигна (250). Прп. Агавви ісмаїльтяна (V). Прав. Михаїла воїна, болгарина (866). На Утрені: Луки 24:12-35. На Літургії: Єфесян 6:10-17; Луки 13:10-17.

TWENTY-SEVENTH SUNDAY AFTER PENTECOST. Tone 2. Afterfeast of the Entry of the Theotokos. Apostles of the Seventy: Philemon and Archippus, and Martyr Apphia, Equal-to-the-Apostles )I). Holy Kniaz’ Yaropolk, in holy baptism Peter, of Volodymyr in Volyn’ (1086). Holy Kniaz’ Michael of Tver (1318). Matins: Luke24:12-35. Liturgy: Ephesians 6:10-17; Luke 13:10-17.

ПОРЯДОК БОГОСЛУЖЕНЬ

Сьогодні: 9:00 ран. Утреня; 10:00 Літургія і Панахида по новопереставленому Іванові Шафранському (зять п-і Катерини Гладунів – 9 день) та Надії Воробій (3-тя р.).
7-го грудня Вівторок: Хрещення Ніни, донечки Николая й Ліни Расокінів.
11-го грудня Субота: 5:00 по пол. Вечірня у Катедрі Св. Софії - у нас не буде.
12-го грудня Неділя 28-ма по П’ятдесятниці: 9:00 ран. Утреня; 10:00 Літургія. Бесіда – Зміст Християнського Життя.
13-го грудня Понеділок, Св. Ап. Андрія Первозваного: 9:30 ран. Літургія.
18-го грудня Субота: 5:00 по пол. Вечірня.
19-го грудня Неділя 29-та по П’ятдесятниці: 9:00 ран. Утреня; 10:00 Літургія.

ORDER OF SERVICES

Today: 9:00 a.m. Matins; 10:00 Liturgy; Panakhyda for newly reposed Ivan Shafransky (son-in-law of Kateryna Hladuniw) and Nadia Woroby (3
rd ann.).
December 7, Tuesday: 11:00 a.m. Baptism of Nina, daughter of Nikolai and Lina Rasokin.
December 11, Saturday: 5:00 p.m. Vespers at St. Sophie Cathedral.
December 12, 28th Sunday after Pentecost: 9:00 a.m. Matins; 10:00 Liturgy and Panakhyda. A talk on the Content of Life in Christ.
December 13, Monday, Holy Apostle Andrew the First-called: 9:30 a.m. Liturgy.
December 18, Saturday: 5:00 p.m. Vespers at St. Sophie Cathedral.
December 19, 29th Sunday after Pentecost: 9:00 a.m. Matins; 10:00 Liturgy

Молимось за недужих парафіян: Протоєреїв Юрія Бриґідира та Захарія Ревка; Марію Валах, Ніну Замоздру, Михайла Коваліва, Анну Романову та Параску Скрип’юк.
Рідна школа Митрополита Іларіона продовжує науку в цю суботу 11-го грудня о год. 9-ій ранку в домі Пласту, 3355 Dandurand. Тел.: 276-2477.
Metropolitan Ilarion Ukrainian School classes this Saturday, December 11, 9:00 a.m. at the Plast building, 3355 Dandurand. Info: 276-2477.
Пожертву на Національну Вкладку для Конґресу Українців Канади передаймо п-і Ірині Ковалів.

ПРО СВЯТИХ...

(продовження про Прп. Паїсія Величковського) Шлях послушника Парфенія пролягав через скити Кодриця, Долгоуці, Трейстени. Їх духовно окормлював старець Василь Поляномерульський. Старець запропонував прийняти священичий сан, але Парфеній відмовився й став стерегти монастирський виноградник. Потім він перебрався до гірського скита Кирнул, де перебував у мовчанці, молитві й покаянні. У подорожах Величковський пізнав досвід смирення, послуху й умної молитви.

Останньою добровільною подорожжю прп. Паїсія стала проща на Афон. Він обійшов усі монастирі в пошуку наставника, але не знайшов його й почав жити на самоті в пустелі, де перебував 40 місяців. У цей час на Афон прийшов з Молдови старець Василь Поляномерульський, який після довгих розмов із Парфенієм облачив його в мантію з іменем Паїсій. Юнак мав тоді 28 років. Невдовзі до Паїсія приєднався монах Віссаріон, просячи бути за наставника. Але Паїсій згодився мати Віссаріона за друга, а не учня, з тим, щоб їм обом були за вчителів святі й богоносні Отці Церкви.

На той час книга в монашій келії була за рідкість, більшість монахів нічого й не чули про святих письменників. У середовищі Паїсія формується нова традиція збирання й переписування творів святих отців. Коли в спільноті вже зібралося до 12 братів, на їхнє благання, до якого приєдналися інші афонські ченці, 1758 р. Паїсій прийняв сан. Йому тоді було 36 років.

Братія переселилася до Іллінського скита монастиря Пантократора. Цей скит традиційно був українським. Запроваджується кіновіяльний устав. 17 років жив Паїсій на Афоні. Але зрештою внаслідок турецьких переслідувань він залишив Святу Гору й повернувся з братією до Молдови, куди прямували православні ченці з Туреччини від ісламського гноблення, з Речі Посполитої від католицької влади, з Росії від “просвічених імператорів”, що переслідували чернецтво. Господар Молдови і митрополит Ясський виділили братії спорожнілий Драгомирненський монастир Святого Духа.

За три роки братія Драгомирненського монастиря зросла втричі. Прп.Паїсій написав і запровадив монаший устав на взірець уставів свт. Василія Великого, прп. Феодосія Великого, прп. Феодора Студита, Афонської гори. Головні засади уставу: безсрібництво, зречення волі й послух, умна молитва, читання книг, невпинна праця, повсякденна побожність. Тут діяли лікарня, шпиталь, церковні ремесла тощо. Зимовими вечорами Паїсій збирав довкола себе навпереміну румунів і слов’ян, читав їм повчання Василія Великого, «Ліствицю» Іоана, авву Доротея, Симеона Нового Богослова тощо. Тут Паїсій прийняв схиму без зміни імени. Переклади й переписування книг стали головними формами апостольського служіння спільноти. Монахи різних національностей працювали над поширенням творів Отців Церкви та упорядкуванням «Добротолюбія».

Після російсько-турецької війни 1774 р. земля, на якій стояв Драгомирненський монастир, мала перейти до католицької Австрії. Паїсій переселився з 350 братами до бідного гірського Секульського монастиря Усікновення голови Іоана Предтечі. Життя там упорядковується на взірець Драгомирненського монастиря, але братія множиться й не вміщується в спорудах монастиря. Тоді господар Костянтин, якого просили допомогти в будівництві келій, наказав переселитися до багатого Нямецького монастиря.

Нямецький монастир зріс на 1790 р. до 1000 чол. понад десяти національностей. Це був на ті часи найчисленніший православний монастир у світі. Братія прп.Паїсія переселилася в нього 1779 р. Прп. Паїсій прийняв сан архимандрита.

Устав Нямецького монастиря було складено на взірець монаших уставів Драгомирни й Секула. Його основами були кіновія (спільне життя), умна молитва, переписування й читання книг Святих Отців, щоденне, вранці й увечері, сповідання думок духівникові. Паїсій навчав шанування Ісусової молитви, використанню різних видів християнської молитви. Для початківців рекомендувалися послух і праця, для середніх – спів, тобто звичайне церковне правило, для досконалих – умно-сердечна молитва.

15 листопада 1794 р. прп.Паїсій помер. (Автор: Архиєпископ УАПЦ Харківсько-Полтавської Єпархії Ігор Ісіченко – буде продовження).

Holy Kniaz’ Michael of Tver was born in the year 1272, already after the death of his father Great Kniaz’ Yaroslav Yaroslavych, a brother of holy Kniaz’ Alexander Nevsky. On the journey to the Horde, Prince Yaroslav fell ill, and was tonsured a monk with the name Athanasios, then died. Michael's mother, Xenia, raised her son in fervent love for God. Michael was educated and studied under the guidance of the Archbishop (probably Clement) of Novgorod. He took the place of his older brother Svyatoslav in the principality of Tver.

In 1285 he built a stone church in honor of the Saviour's Transfiguration in place of the wooden church of Sts. Cosmas and Damian. Upon the death of Great Prince Andrew Alexandrovych (+1305), Michael went to the Horde and received the grant to the great princely throne by right of seniority. But Kniaz’ Yurii Danylovych of Moscow would not submit to this, because he sought the princely rule for himself. He was often at the Golden Horde of the new Khan Uzbek, who had accepted Mohammedanism and was distinguished by his cruelty and fanaticism. Prince Yurii knew how to please the Khan, and he married his sister Konchaka and became Great Kniaz’.

Even then he did not calm down, but instead began an internecine war with Tver. In Yurii's army was a detachment of Tatars sent by Uzbek, with Kavgadi at the head. But the men of Tver, with holy Kniaz’ Michael at the head, on December 22, 1317 defeated Yurii. Many captives were taken, including Kavgadi, whom St. Michael released, and the wife of the Moscow Kniaz’, Konchaka, who unexpectedly died at Tver.

Kniaz’ Yurii slandered St. Michael before the Khan, accusing him of poisoning Konchaka. The Khan became enraged, threatening to destroy St. Michael's princely holding, and demanded that he appear to give an account. Not wishing to spill brothers’ blood in an unequal struggle with the Khan, St. Michael humbly went to the Horde, knowing that this meant death for him. He bid his his family and the Tver people farewell, and received a blessing for his exploit of martyrdom from his spiritual Father Ihumen John.

Father, said the saint, I was much concerned for the peace of Christians, but through my sins, I was not able to stop internecine war. Now give me your blessing, so that if my blood is spilled for them, they might have some respite, and that the Lord will forgive my sins.

At the Horde an unjust trial was held, which found the saint guilty of disobedience to the Khan, and sentenced him to death. They removed him under guard and put him in a heavy wooden stock. As was his habit, St. Michael constantly read the Psalter in prison and blessed the Lord for granting him to suffer for Him. He asked not to be abandoned in his present torments. Since the hands of the holy sufferer were secured in the stock, a boy sat before him and turned the pages of the Psalter. The holy captive languished at the Horde for a long time, enduring beatings and ridicule. They suggested that he flee, but the saint bravely answered, In all my life I never fled from an enemy. If I save myself and my people remain in peril, what glory is that to me No, let it be as the Lord wills.

Through the mercy of God, he was not deprived of Christian solace: Orthodox priests attended to him, the ihumens Alexander and Mark. Each week he made his Confession and received the Holy Mysteries of Christ, thus receiving a Christian preparation for his death. At the instigation of Kniaz’ Yurii and Kavgadi, who took revenge on the holy prince for their defeat, assassins rushed into the encampment where the captive was held. They fiercely beat the martyr and kicked him with their feet, then one of them stabbed St. Michael with a knife.

The holy martyr's naked body was exposed for abuse, and later they covered him with a cloth and placed him on a large board attached to a cart. By night two guards were set to watch the body, but fear seized them and they fled. In the morning, his body was not on the board.

On the previous night many, not only Orthodox but also Tatars, had seen two radiant clouds shining over the place where the body of the martyr lay. Although many wild animals roamed the steppes, not one of them had touched him. In the morning everyone said, Kniaz’ Michael is a saint, and was innocently murdered. From the Horde the body of the prince was transferred to Moscow, where they buried him in the church of the Saviour-Wood in the Kremlin.

Just a year later, in 1319, the people of Tver learned the fate of their Kniaz’. At the wish of his wife, the Right-Believing Kniahynia Anna of Kashin, and at the request of the people of Tver, the relics of St. Michael were transferred to his native city, and on September 6, 1320 were placed in the church he built in honor of the Transfiguration of the Lord. Local veneration of the holy Kniaz’ began soon after the transfer of his relics to Tver, and the general Church glorification of the saint took place at a 1549 Council. (adapted from www.oca.org).

Bulletin sponsors:

Alfred Dallaire- Memoria – constant friends of the Ukrainian community, offering support and help in times of bereavement. Tel. 514-277-7778.

Pierre Desjardins – Quebec Granite Inc. – Monuments – reliability since 1945. Tel. 514-352-9095.