Église ukrainienne
orthodoxe de
Saint-Marie la Protectrice

НЕДІЛЯ 29-ТА ПО П‘ЯТИДЕСЯТНИЦІ. Голос 4-ій. Святителя Миколая, архієп. Мир Ликійського, чудотворця (близько 345). Свт. Максима, митр. Київського і всієї Русі (1305). На Утрені: Івана 20:1-10. На Літургії: Колосян 3:12-16 (30-ої Неділі); Луки 17:12-19 (29-ої Неділі); Святому: Євреїв 13:17-21; Луки 6:17-23.

TWENTY-NINTH SUNDAY AFTER PENTECOST. Tone 4. St. Nicholas the Wonder-Worker, Archbishop of Myra in Lycia (c. 345). St. Maximus, Metropolitan of Kyiv and all Rus’ (1305). Matins: John 20:1-10. Liturgy: Colossians 3:12-16 (30th Sunday), Luke 17:12-19 (29th Sunday); Saint: Hebrews 13:17-21; Luke 6:17-23.

ПОРЯДОК БОГОСЛУЖЕНЬ

Сьогодні: 9:00 ран. Утреня; 10:00 Літургія; Панахида в 1-шу річницю упок. Олександря Канарейського а також за батьків о. Юрія Стефанії і Василя Бриґідирів та дядька Михаїла, що впав у бою за Україну в рядах УПА під Сяноком. Прибирання ялинки у залі.
26-го грудня Неділя 30-та по П’ятдесятниці, Святих Праотців: 10:00 Богослуження очолить Читець Д-р Олександер Мельник у відсутності о. Ігоря.
1-го січня 2005 р., Субота: 5:00 по пол. Вечірня.
2-го січня Неділя 31-ша по П’ятдесятниці, Святих Отців: 9:00 ран. Утреня; 10:00 Літургія.
6-го січня Четвер, Навечір’я Різдва Христового: 9:30 ран. Царські Часи. 9:00 веч. Велике Повечір’я.
7-го січня П’ятниця, Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа: 9:00 ран. Утреня; 10:00 Літургія.
8-го січня Субота, Собор Пресвятої Богородиці: 9:30 ран. Літургія; 5:00 по пол. Вечірня.
9-го січня Неділя 32-га по П’ятдесятниці, Святих Богоотців: прав. Йосифа Обручника, Давида Царя і Якова Брата Господнього: 9:00 ран. Утреня; 10:00 Літургія.

ORDER OF SERVICES

Today: 9:00 a.m. Matins; 10:00 Liturgy; Panakhyda for Alexander Kanareisky – 1st ann.; also for Stefania and Wasyl’ Brygidyr, Fr. George’s parents, and Michael, his uncle, who died fighting for Ukraine in the Ukrainian Insurgent Army. Decoration of the Yalynka in the hall.
December 26, 30th Sunday after Pentecost: 10:00 a.m. Service led by Reader Dr. Alexander Melnyk in Fr. Ihor’s Absence.
January 1, 2005, Saturday: 5:00 p.m. Vespers.
January 2, 31st Sunday after Pentecost, Holy Fathers: 9:00 a.m. Matins; 10:00 Liturgy.
January 6, Thursday, The Eve of the Nativity: 9:30 a.m. Royal Hours. 9:00 p.m. Great Compline.
January 7, Friday, The Nativity of Our Lord, God and Saviour Jesus Christ: 9:00 a.m. Matins; 10:00 Liturgy.
January 8, Saturday, Synaxis of the Mother of God: 9:30 a.m. Liturgy; 5:00 p.m. Vespers.
January 9, 32nd Sunday after Pentecost, Holy Ancestors of God: Righteous Joseph the Betrothed, David the King and James, the Brother of the Lord: 9:00 a.m. Matins; 10:00 Liturgy.

Молимось за недужих парафіян: Протоєреїв Юрія Бриґідира та Захарія Ревка; Марію Валах, Ніну Замоздру, Михайла Коваліва, Анну Романову та Параску Скрип’юк.

Рідна школа Митрополита Іларіона продовжує науку в суботу 15-го січня о год. 9-ій ранку в домі Пласту, 3355 Dandurand. Тел.: Добр. Людмила Поаович, директор – (514) 366-3684. Сьогодні Свято Миколая у залі Катедри Св. Софії.

Metropolitan Ilarion Ukrainian School classes resume on Saturday, January 15, 9:00 a.m. at the Plast building, 3355 Dandurand. Info: Director, Dobrodiyka Liudmyla Popovych - (514) 366-3684. St. Nicholas’ Concert today in the St. Sophie Cathedral Auditorium.

ПРО СВЯТИХ...

(закінчення про Прп. Паїсія Величковського) УАПЦ і монаша традиція

Трагічною сторінкою українського церковного відродження ХХ ст. стало різке неприйняття ідеологами автокефалії споглядального монашого життя. “Канони УАПЦ”, схвалені Всеукраїнським Православним Церковним Собором 14-30 жовтня 1921 р., в розділі “Монастирі в Українській Церкві” оцінювали монаше життя вельми суворо:

“1. Визнаючи історичне значення монастирів в минулому житті Української Церкви, Собор не може не зазначити, що нині монастирі і по освіті, і по трудовому життю ченців давно ухилились від свого ідеалу і повинні бути перетворені в напрямку первісних чернечих релігійно-трудових громад, згідно з умовами сучасного загально-церковного життя.

2. Визнаючи допустимим в житті Української Православної Церкви чернече життя, як прагнення до служіння Богові в стані безшлюбнім, Собор вважає бажаним, щоб чоловічі й жіночі трудові чернечі громади з таких християн, які побажають перейти в церковних відправах на українську мову і приєднатися до Української Автокефальної Православної Церкви, входили, як окремі братства, в склад тих парафій або парафіяльних об’єднань, в межах яких вони перебувають, а чернечі українські трудові громади м.Києва і других міст, що мають всеукраїнське значення, об’єднувались під безпосереднім духовним доглядом ВПЦР.

3. Замість старого грецького чернечого уставу, що вже втратив своє життьове значення, в новій, живій Українській Церкві бажано, щоб новий устав було пристосовано до загального життя в напрямку освітньо-релігійного і трудового удосконалення на користь і піднесення загально-церковного життя”.

Зрозуміла річ, що такий прагматичний підхід до монашого подвигу унеможливлював створення здорових чернечих спільнот. Не говорячи про брак належних передумов до цього в СССР 20-х рр. ХХ ст., під управлінням Вищої православної церковної ради на засадах принизливих для монашества “київських канонів” 1921 р. навряд чи можна було сподіватися на зростання подвижників, що присвятили своє життя подвигові й молитві. І хоча ані УПЦ в США, ні УПЦ в Канаді, ні УАПЦ, повстала в Україні 1942 р. не мають безпосереднього спадкоємного зв’язку з традицією УАПЦ митрополита Василя Липківського і не приймають до корпусу свого канонічного права “київських канонів” 1921 р., ідеологічна залежність автокефального руху від цих канонів зберігається. В Україні 1989-2000 рр. вона ще більш посилилася внаслідок нечіткості концепції відроджуваної Церкви. Наслідком цього маємо унікальну для Східної Церкви ситуацію, коли монашество практично відсутнє. За офіційною статистикою на 1 січня 2003 р. в УАПЦ налічувалося 3 монастирі й 1 черниця.

Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ, утворена 1942 р., яка протягом 1992-2000 рр. діяла в складі відродженої УАПЦ, а тепер перебуває під благословенням митрополита Константина, виходить з того, що творення монаших громад є першочерговою потребою сучасної Церкви, покликаної головно дати людині орієнтири її духовного вдосконалення. Але проблема українського православного монашества полягає в розриві традиції, що сполучає нашу Помісну Церкву з монашою традицією Київської митрополії Константинопольської Церкви. Монаші джерела не втрачені – вони живуть і на Афоні, і в монастирях Румунії, де діяв прп. Паїсій Величковський, і в балканських та грецьких монастирях. Головним же джерелом є духовна спадщина Святих Отців. Впровадження в аскетичну культуру Отців, формування послушників у східних монастирях поза Україною – ось унікальна і ще не реалізована перспектива реконструкції українського православного монашества, пошуку ним своєї загубленої тотожності й звільнення від нігілістичної спадщини минулого сторіччя.

(Автор: Архиєпископ УАПЦ Харківсько-Полтавської Єпархії Ігор Ісіченко).

Saint Nicholas, the Wonderworker, Archbishop of Myra in Lycia is famed as a great saint pleasing unto God. He was born in the city of Patara in the region of Lycia (on the south coast of the Asia Minor peninsula), and was the only son of pious parents Theophanes and Nonna, who had vowed to dedicate him to God.

As the fruit of the prayer of his childless parents, the infant Nicholas from the very day of his birth revealed to people the light of his future glory as a wonderworker. His mother, Nonna, after giving birth was immediately healed from illness. The newborn infant, while still in the baptismal font, stood on his feet three hours, without support from anyone, thereby honouring the Most Holy Trinity. St. Nicholas from his infancy began a life of fasting, and on Wednesdays and Fridays he would not accept milk from his mother until after his parents had finished their evening prayers.

From the time of his childhood Nicholas thrived on the study of Divine Scripture; by day he would not leave church, and by night he prayed and read books, making himself a worthy dwelling place for the Holy Spirit. Bishop Nicholas of Patara rejoiced at the spiritual success and deep piety of his nephew. He ordained him a reader, and then elevated Nicholas to the priesthood, making him his assistant and entrusting him to instruct the flock.

In serving the Lord the youth was fervent of spirit, and in his proficiency with questions of faith he was like an Elder, who aroused the wonder and deep respect of believers. Constantly at work and vivacious, in unceasing prayer, the priest Nicholas displayed great kind-heartedness towards the flock, and towards the afflicted who came to him for help, and he distributed all his inheritance to the poor.

There was a a certain formerly rich inhabitant of Patara, whom St. Nicholas saved from great sin. The man had three grown daughters, and in desperation he planned to sell their bodies so they would have money for food. The saint, learning of the man's poverty and of his wicked intention, secretly visited him one night and threw a sack of gold through the window. With the money the man arranged an honourable marriage for his daughter. St. Nicholas also provided gold for the other daughters, thereby saving the family from falling into spiritual destruction. In bestowing charity, St. Nicholas always strove to do this secretly and to conceal his good deeds.

The Bishop of Patara decided to go on pilgrimage to the holy places at Jerusalem, and entrusted the guidance of his flock to St. Nicholas, who fulfilled this obedience carefully and with love. When the bishop returned, Nicholas asked his blessing for a pilgrimage to the Holy Land. Along the way the saint predicted a storm would arise and threaten the ship. St. Nicholas saw the devil get on the ship, intending to sink it and kill all the passengers. At the entreaty of the despairing pilgrims, he calmed the waves of the sea by his prayers. Through his prayer a certain sailor of the ship, who had fallen from the mast and was mortally injured was also restored to health.

When he reached the ancient city of Jerusalem and came to Golgotha, St. Nicholas gave thanks to the Saviour. He went to all the holy places, worshiping at each one. One night on Mount Zion, the closed doors of the church opened by themselves for the great pilgrim. Going round the holy places connected with the earthly service of the Son of God, St. Nicholas decided to withdraw into the desert, but he was stopped by a divine voice urging him to return to his native country. He returned to Lycia, and yearning for a life of quietude, the saint entered into the brotherhood of a monastery named Holy Zion, which had been founded by his uncle. But the Lord again indicated another path for him, Nicholas, this is not the vineyard where you shall bear fruit for Me. Return to the world, and glorify My Name there. So he left Patara and went to Myra in Lycia.

Upon the death of Archbishop John, Nicholas was chosen as Bishop of Myra after one of the bishops of the Council said that a new archbishop should be revealed by God, not chosen by men. One of the elder bishops had a vision of a radiant Man, Who told him that the one who came to the church that night and was first to enter should be made archbishop. He would be named Nicholas. The bishop went to the church at night to await Nicholas. The saint, always the first to arrive at church, was stopped by the bishop. What is your name, child he asked. God's chosen one replied, My name is Nicholas, Master, and I am your servant.

After his consecration as archbishop, St. Nicholas remained a great ascetic, appearing to his flock as an image of gentleness, kindness and love for people. This was particularly precious for the Lycian Church during the time of persecution of Christians under the emperor Diocletian (284-305). Bishop Nicholas, locked up in prison together with other Christians for refusing to worship idols, sustained them and exhorted them to endure the fetters, punishment and torture. The Lord preserved him unharmed. Upon the accession of St. Constantine as emperor, St. Nicholas was restored to his flock, which joyfully received their guide and intercessor.

Despite his great gentleness of spirit and purity of heart, St. Nicholas was a zealous and ardent warrior of the Church of Christ. Fighting evil spirits, the saint made the rounds of the pagan temples and shrines in the city of Myra and its surroundings, shattering the idols and turning the temples to dust.

In the year 325 St. Nicholas was a participant in the First Ecumenical Council. This Council proclaimed the Nicean Symbol of Faith, and he stood up against the heretic Arius with the likes of Sts. Sylvester the Bishop of Rome, Alexander of Alexandria, Spyridon of Trimythontos and other Fathers of the Council.

St. Nicholas, fired with zeal for the Lord, assailed the heretic Arius with his words, and also struck him upon the face. For this reason, he was deprived of the emblems of his episcopal rank and placed under guard. But several of the holy Fathers had the same vision, seeing the Lord Himself and the Mother of God returning to him the Gospel and omophorion. The Fathers of the Council agreed that the audacity of the saint was pleasing to God, and restored the saint to the office of bishop.

Having returned to his own diocese, the saint brought it peace and blessings, sowing the word of Truth, uprooting heresy, nourishing his flock with sound doctrine, and also providing food for their bodies.

Even during his life the saint worked many miracles. One of the greatest was the deliverance from death of three men unjustly condemned by the Governor, who had been bribed. The saint boldly went up to the executioner and took his sword, already suspended over the heads of the condemned. The Governor, denounced by St. Nicholas for his wrong doing, repented and begged for forgiveness.

Witnessing this remarkable event were three military officers, who were sent to Phrygia by the emperor Constantine to put down a rebellion. They did not suspect that soon they would also be compelled to seek the intercession of St. Nicholas. Evil men slandered them before the emperor, and the officers were sentenced to death. Appearing to St. Constantine in a dream, St. Nicholas called on him to overturn the unjust sentence of the military officers.

He worked many other miracles, and struggled many long years at his labour. Through the prayers of the saint, the city of Myra was rescued from a terrible famine. He appeared to a certain Italian merchant and left him three gold pieces as a pledge of payment. He requested him to sail to Myra and deliver grain there. More than once, the saint saved those drowning in the sea, and provided release from captivity and imprisonment.

(From: www.oca.org/pages/orth_chri/Feasts-and-Saints)

Bulletin sponsors:

Alfred Dallaire- Memoria – constant friends of the Ukrainian community, offering support and help in times of bereavement. Tel. 514-277-7778.

Pierre Desjardins – Quebec Granite Inc. – Monuments – reliability since 1945. Tel. 514-352-9095.