СЯЮЧА КРАСА СВЯТИХ
Святий Благовірний Князь Ярополк, у Св. Хрещенні Петро, Володимир-Волинський

«Господи Боже мій, Ісусе Христе! Прийми Молитву мою і дай мені ту саму смерть, яку дав братам моїм, Борису й Глібу, з чужих рук, щоб гріхи мої змилися моєю кров'ю, щоб спасся від суєти світу цього та від сітей ворожих» (Молитва Св. Ярополка з Життія його)

THE RADIANT BEAUTY OF THE SAINTS

Holy Right-Believing Knyaz’ Yaropolk, in Holy Baptism Peter, of Volodymyr-Volyns’kyy

“O Lord my God, Jesus Christ! Accept my prayer and give me the same death as You gave my brothers, Borys and Hlib, from strange hands, that my sins might be washed by my blood, that I might be saved from the vanity of this world and hostile nets.” (St. Yaropolk’s Prayer, from his Vita)

            На 5-го грудня за григоріянським календарем (це – 22-го листопада за юліянським) ми святкуємо пам'ять княжого Мученика Київської Русі, Св. Князя Ярополка, сина Великого Князя Київського, Ізяслава, внука Св. Ярослава Мудрого, і правнука Св. Володимира Великого. Можна його зарахувати до «Старстотерпців», тобто до того особливого сорту Православних Святих, які були жертвами політичних конфліктів та інтриг, і відмовлялися боронити себе, воліючи сприймати ці терпіння, як участь у Страстях Христових, радше ніж додавати до боротьби та кровопролиття, які так сильно пустошили їхню землю.

            Ярополк народився близько половини одинадцятого століття Князю Ізяславу і Ґертруді, доньці Польського Князя М'єшка II Ламберта. Св. Ярополк жив у дуже важкому часі в історії Київської Русі, коли її володарі постійно боролися і змагалися поміж собою за владу. Вчення і приклад Христа перетворювали суспільство дуже, а дуже повільно. Їх ефективність проявлялася головно в житті Монахів та Страстотерпців.          

            Коли Ізяслав вже втретє обняв престол Київський він пообіцяв братові Всеволодові, що   допоможе йому затримати престол Чернігівський від наїзду князя суперника, Олега Святославина, сказавши: «Я свою голову положу за тебе». Так і сталося. Кампанія вдалася, але Ізяслав постраждав у битві. Пізніше, коли Всеволод ступив на престол Київський, він дав престол Володимир-Волинський Ярополкові, який також брав участь у битві, яка взяла життя його батька.

            Князь Ярополк проявив ласкаву гостинність трьом синам свого двоюрідного брата, Ростислава, які не мали свого князівства. Двоє з них, Рюрик і Василько, здається, віддячили його гостинності зрадою. На 22-го листопада/5-го грудня 1086 р. Ярополка смертельно пробив один з його дружинників, що називався Нерядець, який потім утік для захисту до Рюрика Ростиславича в Перемишль. За це народ уважав, що за вбивством стояли Ростиславичі.

            Ярополкова Молитва збулася. Він постраждав Страстотерпцем – і не безпосередньо з рук рідних, а «з чужих рук». Його тіло привезли до Києва, де відбувся урочистий Похорон, очолений Київським Митрополитом Іваном II «Добрим». Брат Ярополка, Великий Князь Всеволод, очолив сумуючих. Тіло молодого Князя благоговійно зложили в Храмі Св. Петра, якого він будував у Київському Монастирі Св. Димитрія, якого був побудував його батько, Ізяслав, на честь свого Покровителя.

            Св. Ярополк мав особливу набожність до Св. Апостола Петра. Його бачимо в мініатюрі з руками піднятими до Апостола в Молитві, разом зі своєю дружиною, Іриною-Куніґундою. Мама його, Ґертруда, вклонилася до ніг Петрові, якого так поважають, що він – наче гігант, в якого можно бачити тільки нижню частину тіла. Ця ілюстрація походить з Псалтиря, зробленого для Архієпископа Еґберта Трієрського (це – найстарше місто в Німеччині), якого принесла Княгиня  Ґертруда з собою до Києва, в який вона вложили й кодекс своїх власних Молитов, разом з деякими картинами, а це одна зних. У них вона називає Ярополка своім «найулюбленішим сином».

            Неахй Молитви Св. Ярополка і всіх Страстотерпців приспішать явне пришестя на цю землю вічного Царства Господнього, де більш не буде конфліктів та замагань, а натомість «мир Божий, що вищий від усякого розуму» (Филип'ян 4:7), і все, що з цим миром приходить. Амінь. (іюк)

            On December 5 on the Gregorian Calendar (which is November 22 on the Julian) we celebrate the memory of a Royal Martyr of Kyivan Rus’, the Holy Knyaz’ Yaropolk, son of Great-Knyaz’ of Kyiv, Izyaslav, grandson of St. Yaroslav the Wise, and great-grandson of St. Volodymyr the Great. He may be considered a “Passion-bearer” (in Ukrainian “Strastoterpets’”), one of the particular group of Orthodox Saints who were victims of political conflicts and intrigues, and refused to defend themselves, choosing to view their sufferings as a participation in the Passion of Christ, rather than adding to the fighting and bloodshed that so ravaged their land.

            Yaropolk was born around the middle of the eleventh century to Knyaz’ Izyaslav and Gertrude, daughter of Polish Knyaz’ Mieszko II Lambert. St. Yaropolk lived in a most difficult time in the history of Kyivan Rus’, when its rulers were constantly struggling and competing with each other to obtain power. The teachings and example of Christ were transforming society very, very slowly. Their effectiveness was manifest primarily in the lives of the monks and the Passion-bearers.

            Evidence for seeing Yaropolk as one of these is found in his prayer found in a Vita, published here (in Russian). He says: “O Lord my God, Jesus Christ! Accept my prayer and give me the same death as You gave my brothers, Borys and Hlib, from strange hands, that my sins might be washed by my blood, that I might be saved from the vanity of this world and hostile nets.”

            When Izyaslav was finally on the throne of Kyiv for the third time, he promised to come to the aid of his brother, Vsevolod, in retaining the throne of Chernihiv against incursions by a rival Knyaz’ Oleh Svyatoslavych, saying : “I will lay down my head for you”.  And so it came to pass. The campaign was victorious, but Izyaslav died in the battle. Later, when Vsevolod acceded to the throne of Kyiv, he gave the throne of Volodymyr-Volyns’kyy to Yaropolk, who had also participated in the battle which took his father’s life.

            Knyaz’ Yaropolk extended gracious hospitality to the three sons of his cousin, Rostyslav, who had no realm of their own. Two of them, Ryuryk and Vasyl’ko, apparently repaid his hospitality with treachery.  On November 22/December 5, 1086, Yaropolk was fatally stabbed by a member of his retinue named Neryadets’, who then fled for safety to Ryuryk Rostyslavych in Peremyshl’. The Rostyslavychi were thus popularly considered to be behind the assassination.

            Yaropolk’s prayer was answered. He had died a Passion-bearer - and not directly at the hands of kinfolk but “from strange hands”. His body was brought to Kyiv where a stately funeral took place, presided by Kyivan Metropolitan John II “the Good”. Yaropolk’s uncle, Great-Knyaz’ Vsevolod, led the mourners. The body of the young Knyaz’ was reverently placed in the Church of St. Peter which he was building in the Kyivan Monastery of St. Demetrius, built by his father, Izyaslav, in honour of his own patron Saint.

            St. Yaropolk had a particular devotion to the Holy Apostle Peter. He is seen in this miniature with his hands raised towards the Apostle in prayer, together with his wife Irene-Kunigunde. His mother, Gertrude, has prostrated herself before Peter, who is held in such esteem that he appears as a giant figure, so that one may only see the lower part of his body. The illustration is from a Psalter, made for Archbishop Egbert of Trier (the oldest city in Germany), which Knyahynya Gertrude brought with her to Kyiv, in which she included a codex of her own prayers together with some illustrations of which this is one. In these she calls Yaropolk “my favorite son”.

            May the prayers of St. Yaropolk and all the Passion-bearers hasten the manifest arrival upon this earth of the eternal Kingdom of the Lord in which there will no longer be conflict and strife but instead the “peace which surpasses all understanding” (Philippians 4:7) and all that proceeds from such peace. Amen. (igk)