ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ

Єрусалимська Ікона Божої Матері

ICONS OF THE MOTHER OF GOD

The Jerusalem Icon of the Mother of God

«Пристановище для тих, що в розпачі, Покровителько вдів та сиріт…» (З Молитви в честь Ікони)

            На 25-го жовтня за Григоріянським календарем (це – 12-го жовтня за Юліянським) припадає Свято Єрусалимської Ікони Божої Матері, яка особливо популярна поміж православними українцями в Канаді з огляду на численні копії (паперові), яких колись можна було отримати від Складу Церковних Речей при Консисторії в Вінніпезі. Не зважаючи на поширеність її, дуже правдоподібним є, що більшість з нас, які маємо цю Ікону в себе вдома чи в наших Молитовниках не свідомі її імені чи походження.

            Громада Покрови Пресвятої Богородиці в Монреалі усвідомила ці справи в наслідок тривалої пори випробовування. Наш Храм побудували в 1960-му р. в основному самі парафіяни з огляду на страйк будівельників. У 2006-му р. вже дуже потрібні були ремонти, а коштів на них не було. Перед кожною Відправою ми мусіли замітати підлогу, щоб забрати кусочки фарби та штукатурки, які попадали зі стелі. Ми завважили, що більшість уламків падали навколо Ікони Богородиці, що стоїть на аналойчику по лівій стороні поміж Тетраподом і солеєю. І прийшла думка: «Чи не нагадує нам Владичиця, що вона нам допомогла б, коли б ми в неї цього попросили». Отож і розпочалася практика служити Акафист перед цією Іконою кожної середи починаючи з 1-го листопада 2006-го р. До року часу проблема була полагоджена. А питання про те, як називається ця Ікона вирішили, коли 8-го червня 2008-го ро. набули паперову Ікону з України, яка була точною копією тієї, що знаходиться в нашому Храмі, з написом: «Єрусалимська».

            Дальші досліди дали нам знати, що прототип цієї Ікони приписують самому Апостолу і Євангелісту Луці – якого Св. Павло назвав «улюбленим лікарем» (Колосян 4:14). Кажуть, що він цю Ікону написав в Гетсиманському саду, де знаходиться пустий гріб Богородиці, 15 років після Господнього Вознесення. У 5-му віці Ікону перенесли з Єрусалиму до Константинополя. Звіди вона перейшла до Корсуня в Україні в 10-му віці, як дар новохрещеному Великому Князю Київської-Русі, Св. Володимиру, який потім переслав її в Новгород, коли тамошній народ також прийняли Хрещення Господнє. Цар Іван IV («Грозний») привіз її в Москву в 1571-му р., коли був завоював Новгород, і вона приміщувалася в Успенському Соборі. У 1812-му р. війська Наполеона напали на Москву. Їх відбили, та вони з собою забрали до Франції Єрусалимську Ікону. Деякі джерела кажуть, що вона зникла, а одне твердить, що вона знаходиться в величному древньому Соборі Нотр Дам де Парі (прославлений твором Віктора Гюго, Горбань із Нотра Дама).

            Однак поробили дуже багато копій її (їх звемо «списками»), і кожна з них пов’язана з оригіналом і носить його Благодать. Багато з них виявились джерелами чудес (твердо віримо, що ним є ця, яка перебуває в нас у Святій Покрові). Коли по «Google» шукаємо картинок її то завважуємо, що є певна розбіжність поміж ними. У декотрих (як наприклад у тих, що популярні в Українській Православній Церкві в Канаді), риза Богородиці темно-червона, а в інших вона синя. У деяких, Дитятко-Христос на лівиці в Марії (як буває з тими, що популярній в Українській Православній Церкві в Канаді) - неначе цим ближче до її серця, а в інших він по правиці - на місці почесному («Сидить праворуч Отця», як проголошуємо в Нікейському Символі Віри). Автор сайту, який допомагає розуміти Ікони написав: «[З] огляду на те, що в Православ’ї Вікарій Христа на землі – не втілена людина, а невидимий Святий Дух, що діє в по всьому світі, ми повинні шанувати й приймати різниці в практиці. Ми покликані до єдності а не до одноманітності» (ось тут).

            Між іншим Єрусалимську Ікону Богородиці, що сьогодні знаходиться в Святому Гробі Богородиці в Єрусалимі приписують об’явленню близько 1870-го р. Сестрі Татяні з Монастиря Св. Марії Магдалини в Єрусалимі, і її уважають «нерукотворною». Розповідь про це (англійською мовою) знаходимо тут .

            Ось таку Молитву знайшли надруковану на зворотній стороні паперової Ікони в червні 2008-го р.: «Пресвятая Владичице Богородице, Уповання всіх, що на Тебе надіються, Заступнице засмучених, Пристановище для тих, що в розпачі, Покровителько вдів та сиріт.  Вислухай і помилуй нас грішних і недостойних рабів Твоїх, що з любов’ю припадають до Твого пречистого Образу.  Умоли, милосердна Владичице, Сина Твого й Господа нашого Ісуса Христа, щоб відвернув від нас праведний гнів Свій, щоб простив гріхи та беззаконства наші, щоб за Його благодаттю сподобилися закінчити життя наше в покаянню і одержали його милість зо всіма Його вибранцями, бо Ти благословенна і препрославлена на віки віків» (переклад – іюк). Амінь. (іюк)

“Safe Haven of the despairing, Provider for widows and orphans..” (from the Prayer in honour of the Icon)

            On October 25 on the Gregorian Calendar (which is October 12 on the Julian) we celebrate the Jerusalem Icon of the Mother of God, which is particularly popular among Ukrainian Orthodox in Canada due to numerous copies of it (on paper) which were once available from the Consistory Church Goods Supply in Winnipeg. Despite its popularity it is quite likely that most of us who have this Icon in our homes and our prayerbooks are unaware of its name or origin.

            The Congregation of the St. Mary the Protectress Parish in Montreal made the discovery as a result of an ongoing time of testing. Our Temple was built mainly by the Parishioners themselves due to a construction strike in 1960. By 2006 it was in dire need of repairs – and we had no money to pay for them. Before each Service we had to sweep the floor to remove bits of paint and plaster which had fallen from the ceiling. We noticed that most of the debris was falling on and around an Icon of the Theotokos on a stand on the left side between the Tetrapod and the solea. The thought came: “Perhaps our Lady is reminding us that she could help if we ask her”. And so came about the ongoing practice of serving an Akathist before this Icon each Wednesday beginning on November 1, 2006. Within a year the problem had been resolved. The question as to the name of this Icon was resolved when, on June 8, 2008, we got a paper Icon from Ukraine, which was an exact copy of the one in our Temple, and bore the inscription “The Jerusalem Icon”.

            Further research told us that the prototype of this Icon is attributed to the Apostle and Evangelist, St. Luke himself – whom St. Paul called the beloved Physician (Colossians 4:14). He is said to have written the Icon in Gethsemane where the empty tomb of the Theotokos is situated, 15 years after Lord’s Ascension. In the 5th century the Icon was brought from Jerusalem to Constantinople. Thence it went to Korsun’ in Ukraine in the 10th century, a gift to the newly-baptized Great Knyaz’ of Kyivan-Rus’, St. Volodymyr, who in turn, sent it to the people of Novhorod upon their acceptance of Baptism into Christ. Tsar Ivan IV (“the Terrible”) brought it to Moscow in 1571, having conquered Novhorod, and it was housed in the Dormition Cathedral. In 1812 the armies of Napoleon invaded Moscow – and were rebuffed, but they brought back the Jerusalem Icon to France. Some sources say it is lost, while at least one claims it is in the magnificent and ancient Notre Dame de Paris (also rendered famous by Victor Hugo’s book The Hunchback of Notre Dame).

            However numerous copies (called “spysky” in Ukrainian) of it were made, each of them linked to – and bearing the grace of - the original. Many of these have been found to be the source of miracles (among them, we firmly believe, the one in at our Svyata Pokrova). When one “googles” for copies, one finds a certain amount of diversity between them. In some (as in the ones popular in the Ukrainian Orthodox Church of Canada), the robe of the Theotokos is a deep red, while in others it is blue. In some the Christ-Child (as in the ones popular in the Ukrainian Orthodox Church of Canada) is on Mary’s left (as though to be nearer her heart), while in others He is on her right (the place of honour – “He sits on the right hand of the Father” as we proclaim in the Nicene Creed). The author of a helpful website on understanding Icons has written: “[B]ecause Orthodoxy’s Vicar of Christ on Earth is not an incarnate human, but the invisible Holy Spirit, acting throughout the world, we must respect and accept differences in practice. We are called to unity, rather than uniformity” (see).

            In fact the Jerusalem Icon of the Theotokos that is today situated in the Holy Sepulchre of the Theotokos in Jerusalem is attributed to a revelation, in about 1870, to Sister Tatiana of the Monastery of St. Mary Magdalene in Jerusalem, and is considered to be an Icon “not-made-by-hands”). Its story may be found here.

            This is the prayer which we found on the back of the paper Icon we got in June of 2008: “Most Holy Lady, Theotokos, the Hope of all who hope in You, intercessor for the sorrowful, safe Haven of the despairing, provider for widows and orphans. Hear and have mercy on us, your sinful and unworthy servants, who venerate Your most pure Icon with tender love. Beseech Your Son and our Lord, Jesus Christ, O Merciful Lady, that He might turn His righteous anger away from us, that He might forgive our sins and transgressions, so that we might become worthy, by His Grace, to complete our lives in repentance and receive His mercy together with all His elect ones. For you are blessed and most highly glorified unto ages of ages.” (translation – igk). Amen. (igk)